розгублений, приголомшений, не при собі
In einem Zustand der geistigen Abwesenheit oder Benommenheit; nicht ganz bei Sinnen.
У стані розумової відсутності чи сплутаності; не цілком при тямі.
-
Er wirkte nach dem Unfall völlig wegig.— Після аварії він виглядав абсолютно ошелешеним.
-
Sie starrte mit einem wegigen Blick ins Leere.— Вона дивилася порожнім поглядом у простір.
-
Warum bist du heute so wegig?— Чому ти сьогодні такий розгублений?