культурний єврей
Ein jüdischer Mensch, der primär durch seine Bildung und Teilhabe an der säkularen, oft deutschen Hochkultur definiert wird.
Єврейська людина, яку в першу чергу визначають її освіта та причетність до світської, часто німецької високої культури.
☞ Часто вживається в контексті єврейської емансипації та асиміляції.
-
Er verstand sich selbst als einen Kulturjuden der deutschen Klassik.— Він вважав себе культурним євреєм, прихильником німецької класики.
-
Die Identität der Kulturjuden war eng mit der Aufklärung verknüpft.— Ідентичність культурних євреїв була тісно пов’язана з Просвітництвом.
-
Viele Kulturjuden prägten die intellektuelle Landschaft Europas.— Багато культурних євреїв сформували інтелектуальний ландшафт Європи.