ландвогт, бейліф, губернатор
Ein Beamter oder Verwalter, der in einem bestimmten Gebiet (Landvogtei) die rechtliche und administrative Gewalt ausübt.
Чиновник або управитель, який у певній місцевості (ландвогтстві) здійснює правову та адміністративну владу.
☞ Історичний термін для позначення адміністративного та судового органу.
-
Der Landvogt vertrat die Interessen des Fürsten in der Region.— Ландвогт представляв інтереси князя в цьому регіоні.
-
Die Entscheidungen des Landvogts wurden von den Bauern angefochten.— Рішення старости оскаржували селяни.
-
In alten Chroniken wird der Landvogt oft als streng beschrieben.— У старих хроніках земського управителя часто описують як суворого.
Синонимы