довічне утримання
Eine finanzielle oder materielle Absicherung, die eine Person (meist eine Witwe) durch den Ehevertrag oder ein Testament erhält.
Фінансове або матеріальне забезпечення, яке особа (зазвичай вдова) отримує на підставі шлюбного договору або заповіту.
☞ Історичне правове поняття, сьогодні актуальне переважно в контексті залишків минулого чи історичного спадкового права.
-
Das Leibgeding wurde im Ehevertrag genau festgelegt.— У шлюбному договорі чітко визначено умови утримання.
-
Sie lebte von dem ihr zugesicherten Leibgeding.— Вона жила за рахунок обіцяного їй утримання.
-
Die Höhe des Leibgedings hing vom Besitz des Gutes ab.— Розмір утримання залежав від розміру володіння маєтком.
Синонимы