міцва
Eines der 613 Gebote im Judentum, das eine religiöse oder ethische Verpflichtung darstellt.
Одна з 613 заповідей в юдаїзмі, яка є релігійним або етичним зобов’язанням.
☞ Стосується єврейського законодавства.
-
Er erfüllte eine wichtige Mitzwa durch seine gute Tat.— Своїм добрим вчинком він виконав важливу міцву.
-
Die Tzedaka gilt als eine heilige Mitzwa.— Цедака вважається священною міцвою.
Синонимы