власна назва, іменник
Ein Wort, das einen Eigennamen bezeichnet oder als Substantiv in der Grammatik verwendet wird.
Слово, яке позначає власне ім’я або використовується як іменник у граматиці.
☞ Використовується переважно в мовознавстві або на початкових етапах навчання.
-
In diesem Satz müssen wir das Namenwort großschreiben.— У цьому реченні ми повинні писати іменник з великої літери.
-
Ein Namenwort bezeichnet oft eine Person oder einen Ort.— Іменник часто позначає людину або місце.
-
Kannst du die Namenwörter in diesem Text unterstreichen?— Чи можеш ти підкреслити іменники в цьому тексті?
Синонимы