негромадянин-мешканець, напівгромадянин
Ein historischer Begriff für Bewohner einer Stadt oder eines Ortes, die im Gegensatz zu den eigentlichen Bürgern nur eingeschränkte Rechte besaßen.
Історичний термін для позначення мешканців міста чи населеного пункту, які, на відміну від справжніх громадян, мали лише обмежені права.
☞ Стосується переважно середньовічної та ранньомодерної історії права.
-
Die Pfahlbürger durften in der Stadt Handel treiben, aber nicht wählen.— Мешканці на сваях мали право займатися торгівлею в місті, але не могли голосувати.
-
Viele Pfahlbürger lebten in den Vorstädten der befestigten Siedlungen.— Багато жителів-стовпочан жили в передмістях укріплених поселень.
-
Der rechtliche Status der Pfahlbürger wurde im Laufe der Jahrhunderte geändert.— Протягом століть правовий статус пальбургерів змінювався.
Синонимы