безперервність, неперервність
Der Zustand, in dem etwas ohne Unterbrechung oder Pause fortbesteht.
Стан, у якому щось безперервно або без зупинки продовжує існувати.
☞ Це слово в німецькій мові зазвичай вживається як іменник (die Ununterbrochenheit); як прикметник воно є невживаним, замість нього використовують 'ununterbrochen'.
-
Die Ununterbrochenheit des Stromflusses ist für die Fabrik sehr wichtig.— Безперервність потоку електроенергії є дуже важливою для заводу.
-
Die Ununterbrochenheit des Signals ist für die Forschung entscheidend.— Безперервність сигналу є вирішальною для досліджень.
Синонимы
Антонимы