Urkundsperson

нотаріус, посадова особа з посвідчення документів

Eine Person, die befugt ist, die Echtheit einer Urkunde zu beglaubigen oder Dokumente rechtssicher zu beurkunden.

Особа, яка має право посвідчувати автентичність документа або нотаріально засвідчувати документи.

терминологическое

Der Vertrag muss von einer Urkundsperson beglaubigt werden.

— Договір має бути завірений посадовою особою.
Die Urkundsperson prüfte die Identität der Beteiligten.

— Особа, яка складала документ, перевірила особи учасників.

Синонимы

офіційна особа, що видає документи

Ein Amtsträger oder eine Person in einer offiziellen Funktion, die Urkunden ausstellt.

Посадова особа або особа, яка виконує офіційні обов’язки та видає документи.

нейтральное

Die gesetzliche Urkundsperson stellt das Zertifikat aus.

— Законно уповноважена особа видає сертифікат.