іллокутувати
Einen Sprechakt vollziehen, bei dem eine bestimmte beabsichtigte Handlung (wie Versprechen, Warnung oder Frage) ausgedrückt wird.
Вчинити мовний акт, під час якого виражається певна намірена дія (наприклад, обіцянка, попередження чи запитання).
☞ Фаховий термін з мовофілософії з теорії мовленнєвих актів.
-
Der Sprecher illokutioniert eine Warnung.— Мовець висловлює попередження.
-
Sie hat mit diesem Satz eine Bitte illokutioniert.— Цією фразою вона висловила прохання.
Синонимы