indignieren

[ɪndɪˈniːʁən]

По слогам in|dig|nie|ren

◆ Грамматический конструктор

Возвратность

Управление

jemanden indignieren A— когось обурювати

„Die Behandlung indignierte den Gast zutiefst."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

indignieren

Präteritum

indignierte

Partizip II

hat indigniert

§Значения

ображати, гнівати

Jemanden durch eine Handlung oder Aussage kränken oder beleidigen.

Образити або образити когось дією чи висловлюванням.

возвышенное

Seine unhöfliche Bemerkung indignierte die Gäste.

— Його неввічлива заувага розлютила гостей.
Die Ungerechtigkeit indigniert den Betroffenen zutiefst.

— Ця несправедливість глибоко обурює постраждалого.

Синонимы

kränken·demütigen·verärgern

обурюватися, ображатися

Sich über etwas empören oder durch etwas in seinen Stolz verletzt werden.

Обурюватися через щось або відчувати образу на свою гордість через щось.

возвышенное

☞ Переважно вживається у рефлексивному значенні.

Er indignierte sich über die Behandlung der Arbeiter.

— Він обурився через ставлення до робітників.
Sie hat sich über den Vertrauensbruch indigniert.

— Вона обурилася через порушення довіри.

Антонимы

ehren·würdigen

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

ich	indigniere
du	indignierst
er/sie/es	indigniert
wir	indignieren
ihr	indigniert
sie/Sie	indignieren

Präteritum претеритум

ich	indignierte
du	indigniertest
er/sie/es	indignierte
wir	indignierten
ihr	indigniertet
sie/Sie	indignierten

Imperativ императив

—
indigniere	(du)
—
indignieren	wir
indigniert	(ihr)
indignieren	Sie

Konjunktiv I конъюнктив I

ich	indigniere
du	indignierest
er/sie/es	indigniere
wir	indignieren
ihr	indignieret
sie/Sie	indignieren

Konjunktiv II конъюнктив II

ich	indignierte
du	indigniertest
er/sie/es	indignierte
wir	indignierten
ihr	indigniertet
sie/Sie	indignierten

Partizip партицип

indignierend	Präsens
indigniert	Perfekt

Infinitiv инфинитив

indignieren

zu indignieren

§Однокоренные

dieIndignation

обурення, невдоволення

§Связанные слова

beleidigen·empören·kränken