mundieren

[mʊnˈdiːʁən]

По слогам mun|die|ren

◆ Грамматический конструктор

Управление

jemanden mundieren A— когось суворо доганяти

„Er wurde von seinem Chef scharf mundiert."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

mundieren

Präteritum

mundierte

Partizip II

hat mundiert

§Значения

доганяти, сварити

Jemanden durch Kritik oder Bemerkungen zurechtweisen oder tadeln.

Докоряти комусь або дорікати за допомогою критики чи зауважень.

возвышенное

Der Lehrer mundierte den Schüler wegen seines Verhaltens.

— Вчитель дорікнув учневі за його поведінку.
Er hat mich vor den Kollegen mundiert.

— Він принизив мене перед колегами.

Синонимы

belehren·maßregeln·zurechtweisen

Антонимы

loben

бути недоречним, здаватися непристойним

Etwas (meist eine Bemerkung) als unangebracht oder unhöflich empfinden.

Вважати щось (зазвичай зауваження) недоречним або неввічливим.

возвышенное

☞ Часто вживається у зворотній формі з виразом «jemandem etwas mundieren».

Seine scharfe Kritik mundierte mir gar nicht.

— Його гостра критика мені зовсім не сподобалася.
Diese Bemerkung mundierte ihm sehr.

— Ця заувага йому дуже пасувала.

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

ich	mundiere
du	mundierst
er/sie/es	mundiert
wir	mundieren
ihr	mundiert
sie/Sie	mundieren

Präteritum претеритум

ich	mundierte
du	mundiertest
er/sie/es	mundierte
wir	mundierten
ihr	mundiertet
sie/Sie	mundierten

Imperativ императив

—
mundiere	(du)
—
mundieren	wir
mundiert	(ihr)
mundieren	Sie

Konjunktiv I конъюнктив I

ich	mundiere
du	mundierest
er/sie/es	mundiere
wir	mundieren
ihr	mundieret
sie/Sie	mundieren

Konjunktiv II конъюнктив II

ich	mundierte
du	mundiertest
er/sie/es	mundierte
wir	mundierten
ihr	mundiertet
sie/Sie	mundierten

Partizip партицип

mundierend	Präsens
mundiert	Perfekt

Infinitiv инфинитив

mundieren

zu mundieren

§Однокоренные

правоздатність, повноліття

§Связанные слова

ermahnen·maßregeln·belehren