prononcieren

[pʁonɔ̃ˈsiːʁən]

По слогам pro|non|cie|ren

◆ Грамматический конструктор

Управление

etwas prononcieren A— щось вимовити

„Er kann die französischen Wörter sehr klar prononcieren."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

prononcieren

Präteritum

prononcierte

Partizip II

hat prononciert

§Значения

вимовляти, артикулювати

Worte oder Laute artikulieren oder aussprechen.

Вимовляти або артикулювати слова чи звуки.

возвышенное терминологическое

☞ Сьогодні вживається рідше, ніж «артикулювати» або «вимовляти».

Er prononcierte jedes Wort sehr deutlich.

— Він вимовляв кожне слово дуже чітко.
Die Schauspielerin hat die schwierigen Passagen kaum prononciert.

— Акторка майже не проговорила складні фрази.

Синонимы

проголошувати, оголошувати

Etwas förmlich oder feierlich verkünden oder erklären.

Щось формально або урочисто оголосити чи заявити.

возвышенное

Der König prononcierte seine Entscheidung vor dem Volk.

— Король оголосив своє рішення перед народом.
Sie hat das Urteil feierlich prononciert.

— Вона урочисто оголосила вирок.

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

Präteritum претеритум

Imperativ императив

Konjunktiv I конъюнктив I

Konjunktiv II конъюнктив II

Partizip партицип

prononcierend	Präsens
prononciert	Perfekt

Infinitiv инфинитив

prononcieren

zu prononcieren

§Связанные слова