widerlegen

[ˈviːdɐˌleːɡn̩]

По слогам wi|der|le|gen

◆ Грамматический конструктор

Управление

etwas widerlegen A— спростувати щось

„Der Wissenschaftler konnte die Theorie widerlegen."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

widerlegen

Präteritum

widerlegte

Partizip II

hat widerlegt

§Значения

спростувати

Die Richtigkeit einer Behauptung oder Theorie durch Gegenargumente oder Beweise als falsch erweisen.

Довести неправильність твердження або теорії за допомогою контраргументів чи доказів.

нейтральное

Der Wissenschaftler konnte die alte Theorie widerlegen.

— Вчений зміг спростувати стару теорію.
Neue Daten haben die Hypothese widerlegt.

— Нові дані спростували цю гіпотезу.

Синонимы

dementieren·entkräften·widerrufen

спростувати, заперечити

Einen Vorwurf oder eine Anschuldigung entkräften oder als unbegründet darstellen.

Спростувати звинувачення чи обвинувачення, або представити їх як необґрунтовані.

нейтральное

Er hat alle Vorwürfe gegen sich widerlegt.

— Він спростував усі звинувачення на свою адресу.
Die Anwältin widerlegt die Anschuldigung der Klägerin.

— Адвокатка спростовує звинувачення позивачки.

Антонимы

bestätigen·belegen

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

ich	widerlege
du	widerlegst
er/sie/es	widerlegt
wir	widerlegen
ihr	widerlegt
sie/Sie	widerlegen

Präteritum претеритум

ich	widerlegte
du	widerlegtest
er/sie/es	widerlegte
wir	widerlegten
ihr	widerlegtet
sie/Sie	widerlegten

Imperativ императив

—
widerlege	(du)
—
widerlegen	wir
widerlegt	(ihr)
widerlegen	Sie

Konjunktiv I конъюнктив I

ich	widerlege
du	widerlegest
er/sie/es	widerlege
wir	widerlegen
ihr	widerleget
sie/Sie	widerlegen

Konjunktiv II конъюнктив II

ich	widerlegte
du	widerlegtest
er/sie/es	widerlegte
wir	widerlegten
ihr	widerlegtet
sie/Sie	widerlegten

Partizip партицип

widerlegend	Präsens
widerlegt	Perfekt

Infinitiv инфинитив

widerlegen

§Однокоренные

widerstreiten

суперечити, йти врозріз

§Связанные слова

beweisen·argumentieren·kontrovers