Gottesfriede — WBuch

божий спокій

Ein Zustand des religiösen oder spirituellen Friedens, der durch göttliche Gnade oder Eingreifen entsteht.

Стан релігійного або духовного спокою, який виникає внаслідок божественної благодаті чи втручання.

возвышенное

Möge der Gottesfriede über dein Herz kommen.

— Нехай божий мир спочине на твоєму серці.
In tiefer Meditation suchten sie den Gottesfriede.

— У глибокій медитації вони шукали божий спокій.

божий мир (історичний)

Ein historischer Begriff für den Frieden, der durch kirchliche Satzungen oder religiöse Autorität zwischen Konfliktparteien gesichert wird.

Історичний термін для позначення миру, який забезпечується церковними постановами або релігійною владою між конфліктуючими сторонами.

терминологическое

☞ Часто стосується середньовічного «Ландфрідена».

Der Gottesfriede sollte die Fehden der Ritter beenden.

— Божий мир мав покласти край ворожнечі між лицарями.
Die Kirche rief zum Gottesfriede auf.

— Церква закликала до Божого миру.