Prärogative — WBuch

привілей, прерогатива

Ein besonderes Vorrecht oder eine Befugnis, die nur einer bestimmten Person oder Gruppe zusteht.

Особливе привілегія або повноваження, які належать лише певній особі чи групі.

возвышенное терминологическое

Es ist die Prärogative des Königs, Gnaden zu erteilen.

— Надання милості є прерогативою короля.
Diese Entscheidung liegt allein in der Prärogative des Vorstandes.

— Це рішення належить виключно до компетенції правління.

Синонимы

Антонимы

виключне право

Ein exklusives Recht zur Entscheidung oder Handlung in einem bestimmten Bereich.

Виключне право на прийняття рішень або дії в певній сфері.

нейтральное терминологическое

Die Wahl des neuen Leiters blieb die Prärogative der Eigentümer.

— Вибір нового керівника залишався прерогативою власників.
Es ist seine Prärogative, die Strategie zu bestimmen.

— Визначати стратегію — це його прерогатива.