безперервність, неперервність
Der Zustand des ununterbrochenen, stetigen Fortlaufens ohne Unterbrechung.
Стан безперервного, постійного протікання без жодних перерв.
☞ Часто вживається як субстантивація прикметника «неперервний», проте в переносному значенні може описувати певну властивість.
-
Die Unaufhörlichkeit des Regens machte die Wanderung sehr schwierig.— Неперервний дощ значно ускладнив пішохідну прогулянку.
-
Die Unaufhörlichkeit der Welle war für die Schwimmer sehr erschöpfend.— Неперервність хвиль дуже виснажувала плавців.
-
Die Unaufhörlichkeit der Geräusche in der Stadt hindert mich am Schlafen.— Постійний шум у місті заважає мені спати.
Синонимы
Антонимы