розсудливість, розумова здатність
Die Fähigkeit eines Menschen, sein Handeln nach Einsicht und Vernunft zu steuern und die moralische oder rechtliche Verantwortung dafür zu tragen.
Здатність людини керувати своїми діями на підставі розуміння та розсуду, а також нести за них моральну чи юридичну відповідальність.
☞ Вживається переважно в юридичному та психіатричному контексті.
-
Der Angeklagte besaß zum Tatzeitpunkt die volle Zurechnungsfähigkeit.— На момент вчинення злочину обвинувачений мав повну осудність.
-
Ein Gutachten prüft die Zurechnungsfähigkeit des Patienten.— Експертиза перевіряє здатність пацієнта нести відповідальність.
-
Wegen seiner Krankheit wurde seine Zurechnungsfähigkeit infrage gestellt.— Через свою хворобу його дієздатність була поставлена під сумнів.
Синонимы