доброта, доброзичливість, милосердя
Die Eigenschaft, ein Mensch zu sein, der anderen gegenüber freundlich, gütig und wohlwollend handelt.
Властивість бути людиною, яка ставиться до інших доброзичливо, милосердно та з доброю волею.
-
Ihre unendliche Güte beeindruckte alle Anwesenden.— Її безмежна доброта вразила всіх присутніх.
-
Man sollte die Güte seines Herzens schätzen.— Варто цінувати доброту його серця.
Синонимы