губа Der weiche, bewegliche Teil am Rand des Mundes. М’яка, рухлива частина по краю рота. нейтральное Sie biss sich vor Schmerz auf die Lippe. — Від болю вона прикусила губу. Seine Lippen waren durch die Kälte rot. — Його губи від холоду почервоніли.
губи (у переносному значенні) Ein Teil des Mundes, der metaphorisch für die Sprechfähigkeit oder das Reden steht. Частина рота, яка метафорично позначає здатність говорити або самий процес мовлення. возвышенное ☞ Часто вживається у ідіомах. Er hielt die Wahrheit von seinen Lippen fern. — Він не промовив правди. Die Worte entglitten ihren Lippen, bevor sie es wollte. — Слова злетіли з її вуст, перш ніж вона встигла їх стримати.