Straflosigkeit

безкарність

Der Zustand, in dem eine Tat oder ein Verhalten nicht bestraft wird.

Стан, у якому дія або поведінка не караються.

нейтральное

Die Straflosigkeit der Täter schockierte die Öffentlichkeit.

— Безкарність злочинців шокувала громадськість.
Wir müssen die Straflosigkeit bei Korruption beenden.

— Ми повинні покласти край безкарності за корупцію.

безкарність, недоторканність

Die Abwesenheit von rechtlichen Konsequenzen für Handlungen, oft im Sinne von Unantastbarkeit.

Відсутність правових наслідків для дій, часто у значенні недоторканності.

возвышенное

☞ Часто вживається в політичному або суспільно-критичному контексті.

Die politische Straflosigkeit gefährdet die Demokratie.

— Політична безкарність загрожує демократії.
Niemand darf in einer Rechtsstaatlichkeit Straflosigkeit genießen.

— Ніхто не повинен користуватися безкарністю в правовій державі.

Антонимы