невпинний, безперервний
Ein Zustand oder eine Eigenschaft, die durch ständige, ununterbrochene Wiederholung oder Tätigkeit gekennzeichnet ist.
Стан або властивість, яка характеризується постійним, безперервним повторенням чи діяльністю.
☞ Це слово в сучасній німецькій мові використовується майже виключно як іменник (die Unablässigkeit); як прикметник воно є надзвичайно рідкісним або архаїчним.
-
Die Unablässigkeit ihres Gebets beruhigte ihre Seele.— Неустанна молитва заспокоювала її душу.
-
Die Unablässigkeit seines Trainings führte schließlich zum Erfolg.— Неустанні тренування врешті-решт привели до успіху.
Синонимы
Антонимы