нездійсненність, неможливість
Die Eigenschaft, dass ein Wunsch, ein Versprechen oder eine Bedingung nicht realisiert oder erfüllt werden kann.
Властивість того, що бажання, обіцянка або умова не можуть бути реалізовані чи виконані.
☞ Часто вживається в абстрактному або філософському контексті.
-
Die unerfüllbarkeit seiner Träume war offensichtlich.— Було очевидно, що його мрії неможливо здійснити.
-
Man erkannte die unerfüllbarkeit der Forderung.— Люди усвідомили, що цю вимогу неможливо виконати.
Синонимы
Антонимы