глузливий, насмішкуватий
In einer Weise, die Spott, Hohn oder Verachtung ausdrückt.
Таким чином, що виражає глузування, насмішку чи зневагу.
-
Er gab ihr ein spöttendes Lächeln.— Він кинув на неї глузливу посмішку.
-
Die Menge blickte spöttend auf den Verlierer.— Натовп насмішкувато дивився на переможеного.
-
Seine Worte klangen sehr spöttend.— Його слова звучали дуже насмішкувато.
Антонимы