людина з порушенням мовлення
Eine Person, die eine Beeinträchtigung oder Störung der Sprache oder der Sprechfähigkeit hat.
Особа, яка має порушення або розлад мовлення чи здатності говорити.
☞ Цей термін у сучасній фаховій термінології часто вважається стигматизуючим; краще вживати «людина з мовленнєвими порушеннями».
-
Der Sprachbehinderte benötigt spezielle Unterstützung beim Sprechen.— Людина з мовними порушеннями потребує спеціальної підтримки у мовленні.
-
Die Schule bietet Kurse für Sprachbehinderte an.— Школа пропонує курси для людей з мовними порушеннями.
-
Er wurde als Sprachbehinderter in die Klasse eingestuft.— Його зарахували до класу для дітей з мовними порушеннями.