церковний тон
Ein spezifischer Klang oder Ton, der in einer Kirche erzeugt wird, etwa durch Orgeln oder Glocken.
Певний звук або тон, який створюється в церкві, наприклад, за допомогою органів чи дзвонів.
-
Der tiefe Kirchenton der Glocken war weit zu hören.— Глибокий церковний звук дзвонів було чути здалеку.
-
Ein sanfter Kirchenton erfüllte den gesamten Raum.— Ніжний церковний звук наповнив усю кімнату.