опорний пункт, гніздо опору
Ein befestigter Ort oder eine Stellung, die dazu dient, den Widerstand gegen einen Feind aufrechtzuerhalten.
Укріплене місце або позиція, яка слугує для підтримання опору ворогу.
☞ Часто вживається в військово-історичному контексті.
-
Die Soldaten eroberten das letzte Widerstandsnest.— Солдати захопили останнє осереддя опору.
-
Das Widerstandsnest war schwer zu stürmen.— Цей опорний пункт було важко штурмувати.
Синонимы