ertauben

[ɛɐ̯ˈtaʊ̯bn̩]

По слогам er|tau|ben

◆ Грамматический конструктор

Управление

an etwas (Dativ) ertauben D— привикнути до чогось/звикнути до чогось

„Er ist an den Lärm der Stadt ertaubt."

§ Грамматика

Основные формы · правильный

Infinitiv

ertauben

Präteritum

ertaubte

Partizip II

ist ertaubt

§Значения

оглухнути

Die Fähigkeit zu hören verlieren.

Втратити здатність чути.

нейтральное

Durch den Unfall ist er plötzlich ertaubt.

— Внаслідок нещасного випадку він раптово оглух.
Manche Menschen ertauben im Alter.

— Деякі люди з віком втрачають слух.
Er ertaubte an dem ohrenbetäubenden Knall der Explosion.

— Він онімів від оглушливого гуркоту вибуху.

стати нічутливим, оніміти до чогось

Metaphorisch: Die Fähigkeit verlieren, auf etwas zu reagieren oder etwas wahrzunehmen.

Метафорично: втратити здатність реагувати на щось або сприймати щось.

возвышенное

☞ Часто вживається в переносному значенні для позначення втрати чутливості до подразників.

Die Gesellschaft ist gegenüber dem Leid der Armen ertaubt.

— Суспільство оглухло до страждань бідних.
Er ist gegenüber jeglicher Kritik völlig ertaubt.

— Він абсолютно глухий до будь-якої критики.

Антонимы

§ Спряжение — полные таблицы

Präsens презенс

Präteritum претеритум

Imperativ императив

Konjunktiv I конъюнктив I

Konjunktiv II конъюнктив II

Partizip партицип

ertaubend	Präsens
ertaubt	Perfekt

Infinitiv инфинитив

ertauben

zu ertauben

§Идиомы

§Связанные слова