слух
Die Fähigkeit besitzend, Geräusche oder Töne wahrzunehmen.
Маючи здатність сприймати звуки або шуми.
☞ Часто вживається в медичному або біологічному контексті.
-
Das hörende Organ ist das Ohr.— Орган слуху – це вухо.
-
Ein hörender Mensch nimmt die Welt anders wahr.— Людина, яка чує, сприймає світ інакше.
Антонимы