говорить
Die Tätigkeit des Sprechens ausführend oder gerade vollziehend.
Діяльність, пов’язана з говорінням, або процес говоріння, що відбувається.
☞ Дієприкметник I від дієслова „reden“ у вживанні як прикметник.
-
Der redende Mann wurde plötzlich ganz still.— Чоловік, який розмовляв, раптово замовк.
-
Ich hörte eine redende Stimme im Nebel.— Я почув говорящий голос у тумані.
-
Die redenden Kinder störten die Prüfung.— Діти, які розмовляли, заважали іспиту.
Синонимы
Антонимы