повновладний, уповноважений
Besitz der rechtlichen Befugnis oder Autorität, im Namen einer anderen Person oder Organisation zu handeln.
Наявність законного права чи повноважень діяти від імені іншої особи або організації.
☞ Часто вживається в юридичному або дипломатичному контексті.
-
Er agiert als vollmächtig beauftragter Vertreter der Firma.— Він виступає як повновладний уповноважений представник компанії.
-
Der vollmächtige Botschafter unterzeichnet den neuen Vertrag.— Повноважний посол підписує новий договір.
-
Sie ist in dieser Angelegenheit vollmächtig.— Вона уповноважена у цій справі.
Синонимы
Антонимы