уповноважити
Jemandem die rechtliche Befugnis oder Erlaubnis geben, etwas in seinem Namen zu tun.
Надати комусь правове повноваження або дозвіл щось зробити від його імені.
☞ Часто вживається в юридичному або діловому контексті.
-
Der Eigentümer vollmächtigte seinen Anwalt.— Власник уповноважив свого адвоката.
-
Wir haben sie für den Verkauf vollmächtigt.— Ми уповноважили їх на продаж.
-
Der Chef vollmächtigte seine Assistentin zur Unterschrift.— Керівник уповноважив свою асистентку підписувати документи.
Синонимы