суперечливість, спірність
Der Zustand, in dem eine Sache Gegenstand von Diskussionen, Streitigkeiten oder gegensätzlichen Meinungen ist.
Стан, у якому щось є предметом обговорень, суперечок або протилежних думок.
☞ З граматичної точки зору це іменник (спірність), який часто вживається як властивість певного стану.
-
Die Umstrittenheit dieser Theorie ist bekannt.— Суперечливість цієї теорії є загальновідомою.
-
Trotz der Umstrittenheit bleibt das Thema aktuell.— Незважаючи на суперечливість, ця тема залишається актуальною.
Синонимы
Антонимы