неспокій, збудження
Ein Zustand innerer Unruhe, Nervosität oder psychischer Anspannung.
Стан внутрішнього неспокою, нервозності або психічного напруження.
-
Der Patient befand sich in einem ständigen Unruhezustand.— Пацієнт перебував у стані постійної тривоги.
-
Ein tiefer Unruhezustand plagte sie die ganze Nacht.— Глибоке занепокоєння мучило її всю ніч.
Синонимы