констатуючи, встановлюючи, зазначаючи
Etwas konstatierend, eine Tatsache oder einen Sachverhalt festlegend oder bezeichnend.
Щось констатуючи, встановлюючи або позначаючи факт чи стан речей.
☞ Часто вживається у формі дієприкметника I для вираження пояснювальної або констатуючої позиції.
-
Er gab eine feststellende Bemerkung ab.— Він зробив констатуюче зауваження.
-
Die feststellende Analyse war sehr präzise.— Цей описовий аналіз був дуже точним.
-
Sie blickte ihn mit einem feststellenden Ausdruck an.— Вона подивилася на нього з уважним виразом обличчя.
Синонимы