інтерпретативний
Die Bedeutung oder den Sinn von etwas erklärend oder deutend darstellend.
Пояснення або тлумачення значення чи сенсу чого-небудь.
☞ Дієприкметник I вживається як прикметник.
-
Der Autor nutzt eine sehr interpretierende Sprache.— Автор використовує дуже інтерпретативну мову.
-
Diese Analyse ist rein interpretierend.— Цей аналіз є суто інтерпретативним.
-
Sie lieferte eine interpretierende Sicht auf die Daten.— Вона запропонувала інтерпретативний погляд на дані.
Синонимы
Антонимы