бунтівний, непокірний
Aufbegehrend oder gegen eine bestehende Ordnung oder Autorität aufständisch.
Бунтівний або повстанський проти існуючого порядку чи влади.
-
Die revoltierende Menge forderte sofortige Reformen.— Натовп, який бунтував, вимагав негайних реформ.
-
Er zeigte ein revoltierendes Verhalten gegenüber dem Gesetz.— Він проявляв бунтівну поведінку щодо закону.
Синонимы
Антонимы