бунтівний, непокірний
Sich gegen eine Autorität, eine Regel oder eine bestehende Ordnung widersetzend oder rebellierend.
Протистояння або повстання проти авторитету, правила чи існуючого порядку.
-
Die auflehnende Jugend forderte neue Rechte.— Бунтівна молодь вимагала нових прав.
-
Er zeigte sich in der Diskussion sehr auflehnend.— Під час дискусії він поводився дуже бунтівно.
-
Ihre auflehnende Art störte die Ordnung.— Її бунтівний характер порушував порядок.
Синонимы
Антонимы