виключений, вигнаний
Aus einer Gruppe, einem Ort oder einer Position gewaltsam oder formell entfernt.
Виведений з групи, місця або позиції силою чи формально.
☞ Дієприкметник II від „rauswerfen“ вживається як прикметник.
-
Er ist aus der Gruppe rausgeworfen.— Його виключили з групи.
-
Der rausgeworfene Spieler darf nicht mitspielen.— Вигнаний гравець не має права брати участь у грі.
-
Sie fühlte sich wie ein rausgeworfener Gast.— Вона почувалася, ніби небажаний гість, якого вигнали.
Синонимы
Антонимы