звичай, традиція, обряд
Eine etablierte Gewohnheit oder Tradition innerhalb einer Gemeinschaft.
Усталена звичка або традиція в межах спільноти.
☞ Часто вживається з «zu» + інфінітивом.
-
Dieser Brauch geht auf das Mittelalter zurück.— Цей звичай походить з середньовіччя.
-
Wir sollten diese schönen Bräuche für zukünftige Generationen bewahren.— Ми повинні зберегти ці прекрасні звичаї для майбутніх поколінь.
-
Es ist ein alter Brauch, zu Ostern Eier zu bemalen.— Фарбувати яйця на Великдень — це старий звичай.