координуючий
Die Abstimmung oder Organisation von verschiedenen Elementen, Abläufen oder Personen steuernd oder ordnend.
Узгодження або організація різних елементів, процесів чи осіб з метою керування ними чи впорядкування.
-
Sie übernimmt die koordinierende Rolle im Projekt.— Вона виконує координуючу роль у проекті.
-
Die koordinierenden Maßnahmen zeigten schnelle Wirkung.— Координаційні заходи швидко дали результат.
-
Die Abteilungen arbeiten koordinierend zusammen.— Відділи співпрацюють у координації один з одним.
Синонимы
Антонимы