розквіт, розквітання
Der Prozess des Aufblühens oder das Erreichen einer Blütezeit, oft im übertragenen Sinne für kulturelle oder wirtschaftliche Entwicklung.
Процес розквіту або досягнення періоду розквіту; часто у переносному значенні — для позначення культурного чи економічного розвитку.
-
Die Stadt erlebte eine kulturelle Aufblüte.— Місто пережило культурний розквіт.
-
Nach dem Krieg folgte eine wirtschaftliche Aufblüte.— Після війни настав економічний підйом.
Синонимы
Антонимы